В квітні цього року виповнюється 30-та річниця Чорнобильської  трагедії. Після аварії на ЧАЕС для ліквідації наслідків аварії в трьох військових округах – Київському, Прикарпатському, Білоруському, були сформовані оперативні угрупування, до складу яких увійшли підрозділи цивільної оборони, інженерних військ, РХБЗ, військово-будівельні загони, які в порядку мобілізаційного розгортання комплектувалися в основному військовозобов’язаними запасу. Уперше працівникам військової прокуратури довелось виконувати       свої обов’язки  в екстремальній ситуації, в умовах реального радіаційного забруднення значної території.
        За чотири з половиною роки через угрупування Київського військового округу пройшли майже 300 000 осіб, середній вік яких складав до 40 років. Там, де є війська, там завжди знаходяться підрозділи військової прокуратури. Протягом травня-червня 1986 року на території відчуження працювала оперативно-слідча група Київського військового округу, куратором якої було призначено полковника юстиції Шевченка В.Н. Вказану групу очолював помічник військового прокурора майор юстиції Шихненко Ф.М., а до її складу входили майор юстиції  Амонс А.І, капітан юстиції Пишненко В.О., капітан юстиції Мусієнко О.Г. Відповідно до директиви
Генерального штабу в Київському військовому окрузі 12 червня 1986 року була розпочато проведення заходів щодо формування 110-ї військової прокуратури чисельністю до 15 офіцерів з місцем дислокації у с. Оране Іванківського району Київської області. Першим військовим прокурором було призначено підполковника юстиції Овчаренка І. В. та на базі прокуратури було сформовано дві прокурорсько-слідчих дільниці при оперативних групах в с. Радча Овруцького району Житомирської області та с. Рудаков Хойкинського району Гомельської області, де перебували по два офіцери: помічник прокурора та старший слідчий. Військовий прокурор та його заступник були кадровими військовими юристами, котрі призначалися без виключення зі списків особового складу за основним місцем служби. Часу на комплектування особового складу та матеріально-технічного забезпечення прокуратури відводилося дуже мало. У перші три дні необхідно було отримати для роботи в польових умовах палатки, столи, шафи, сейфи, тощо. В організації діяльності 110-ї військової прокуратури як у період її становлення, так і в подальшому приймали активну участь керівники військової прокуратури Київського військового округу і офіцери апарату, які виїздили в м. Чорнобиль для надання практичної допомоги в роботі. В стислі терміни, з числа найбільш підготовлених юристів військовозобов’язаних запасу було сформовано офіцерський, сержантський, рядовий склад підрозділів. Завдяки цьому мобілізаційне завдання було виконано своєчасно. Особовий склад прокуратури з усім майном у встановлений директивою термін в повній бойовій готовності до роботи в польових умовах прибув до місця дислокації. В перший же день розташування на місцевості було встановлено палатки, розміщено особовий склад, вирішено питання харчування, відпочинку, речового забезпечення (спецодягом), встановлено зв’язок з оперативною групою Прокуратури СРСР, яку на той час очолювали по черзі  Баженов М.А. Найдьонов В.В., Побеженов А.С. Військовим прокурором встановлено службову взаємодію з командуванням оперативних угрупувань, з офіцерами прокуратури організовано та проведено заняття з загальновійськових статутів, вивчення основних положень законодавства СРСР, «Положення про військову прокуратуру», накази та методичні вказівки Головної військової  прокуратури, вжито заходи щодо виготовлення топографічних карт з нанесенням місць дислокації військових формувань, радіаційною обстановкою. Але за результатом роботи першого місяця у зв’язку з великим навантаженням та браком професійного досвіду у військовій сфері у офіцерського складу прокуратури, Головною військовою прокуратурою було прийнято рішення замінити мобілізованих офіцерів 110-ї військової прокуратури на кадрових прокурорсько-слідчих працівників зі складу інших військових прокуратур. З прибувшими прокурорсько-слідчими  працівниками було організовано та проведено навчальні збори з залученням фахівців РХБЗ, медичної служби, доведено вимоги щодо суворого дотримання заходів безпеки в зонах підвищеної радіації, використання приладів радіаційного контролю та засобів індивідуального захисту. Одночасно було створено умови стосовно покращення побуту, що дало можливість до осені розташувати прокуратуру в трьох утеплених і облаштованих палатках та чотирьох модулях. Завдяки спланованим та проведеним організаційним заходам під безпосереднім керівництвом підполковника юстиції Овчаренка І.В. і його заступника майора юстиції Антонова Г.О., особовому складу були створені нормальні польові умови для праці та відпочинку, що в подальшому дозволило значно підвищити морально-психологічну стійкість у особового складу, своєчасно проводити ротації працівників, мобілізувати людей на виконання поставлених перед ними завдань. Вирішуючи питання захисту здоров’я особового складу, була організована медична комісія, завданням якої було проведення додаткового медичного обстеження, що дало змогу вчасно виявляти у працівників загострення хронічних захворювань в умовах підвищеного радіаційного фону.
      Основні зусилля оперативного складу 110-ї військової прокуратури було зосереджено на забезпеченні виконання завдань:
-    охорони життя і здоров’я людей, залучених на роботах по ліквідації наслідків аварії;
-    ліквідації наслідків аварії, будівництва нових об’єктів та їх нормальної експлуатації;
-    раціонального використання трудових ресурсів і робочого часу, додержання встановлених норм охорони праці, оплати праці;
-    охорони будівель, майна евакуйованого населення;
-    охорони громадського порядку, встановленого режиму в’їзду в зону, пересування і виїзду, додержання санітарно-гігієнічних норм, карантинних правил, законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
      Крім загальних завдань, що виконувалися прокуратурами гарнізонів, головним напрямом діяльності військової прокуратури був нагляд за дотриманням вимог законодавства стосовно охорони здоров’я особового складу військових формувань, проведення індивідуально-виховної і роз’яснювальної роботи з військовослужбовцями та цивільними працівниками. В екстремальних умовах була необхідність бути поряд з людьми, військові юристи постійно перебували в місцях дислокації військових частин та окремих підрозділів, активно працювали на попередження та недопущення правопорушень. Більшість солдат, сержантів, офіцерів, проявляли сумлінність, вірність військовому обов’язку, патріотизм. Але були і такі, хто на людському горі хотів заробити: вчиняли побутові крадіжки, на вкрадені кошти закуповували в Києві товари та потім перепродували їх по спекулятивним цінам в Чорнобилі. До таких осіб суворо застосовувалася сила закону, але при цьому виникало багато складнощів при виявленні та розслідуванні кримінальних справ. Вони включали в себе відсутність комендатур та гауптвахт в перші місяці, проведення експертиз було можливим тільки в Києві, обласних центрах на відстані понад 100 км, плинність кадрів прокуратури по закінченню термінів відрядження, а також отриманням максимально допустимих норм радіаційного опромінення, в зв’язку з чим виникала необхідність передачі кримінальних справ від одного слідчого до іншого. Одночасно з цим проводилася безперервна заміна особового складу військових формувань, що потребувало відряджень прокурорсько-слідчих працівників в різні міста до місць проживання свідків, потерпілих та інших учасників розслідувань. В зв’язку з тим, що військовий трибунал гарнізону в чорнобильській зоні не було створено, це ускладнювало передачу розслідуваних кримінальних справ до суду. Справи в суді розглядалися військовими суддями, що перебували у відрядженні з усієї країни. Захист обвинувачених та підсудних здійснювали адвокати, направлені в Чорнобиль в порядку мобілізації. Завдячуючи ефективній роботі 110-ї військової прокуратури, на основі набутого досвіду, вдалося багато чого зробити на високому професіональному рівні. Необхідно зазначити, що всі злочини, скоєні в умовах неочевидності, були розкриті. У термін до одного місяця слідством закінчено майже 90 відсотків кримінальних справ. В своїй щоденній кропіткій та складній, але так необхідній роботі офіцери постійно відчували дієву допомогу та підтримку Головної військової прокуратури та керівництва прокуратури Київського військового округу генерал-майора юстиції В.І. Васильєва, а потім О.І. Фролова, які неодноразово приїздили в польовий табір, допомагали в організації роботи, побуту і словом, і ділом. З кожним днем колективом 110-ї військової прокуратури напрацьовувався безцінний досвід, з допущених помилок своєчасно робилися висновки, ефективність роботи постійно підвищувалася і при чергових замінах особового складу передавалися нові знання та поглиблений досвід, що з успіхом реалізовувалося в прокурорсько-слідчій роботі. Командуванням оперативних угрупувань діяльність прокуратури по підтриманню суворого статутного порядку серед особового складу, який виконував відповідальні урядові завдання, незмінно оцінювалася тільки з позитивної сторони.
        Спільні з командуванням оперативних угрупувань заходи, дозволили стабілізувати обстановку, а в подальшому значно скоротити злочинність. За ініціативи військових прокурорів Овчаренка І.В., Зєлєнцова І.П., Хруленка В.Г. та інших для контролю за радіаційною обстановкою, командуванням в районі ЧАЕС була створена спеціальна група контролю, розроблено план і графік її роботи. У результаті вдалось виявити і вилучити велику кількість джерел радіоактивного забруднення, активізувати пропаганду заходів радіаційної безпеки.
        У зв’язку з складною військово-політичною ситуацією в Радянському Союзі, економічним становищем, проведенням структурних та організаційних змін в оборонній сфері, закінченням активних робіт щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та виведенням військ, на початку грудня 1990 року 110-ї військова прокуратура була розформована.
        Військові прокурори та слідчі за чотири з половиною роки діяльності прокуратури показали себе фаховими військовими юристами, проявили витримку, мужність, внесли вагомий внесок в подолання наслідків чорнобильської катастрофи. Багато з них нагороджені урядовими та відомчими відзнаками. Хотілося б згадати всіх, і живих і тих, кого немає поряд з нами,
та виразити велику вдячність полковнику юстиції Шевченку В.Н., підполковникам юстиції Овчаренку І.В., Зєлєнцову І.П., Хруленку В.Г., Матвєєву В.К., Плотнікову П.О., майорам юстиції Амонсу А.І., Антонову Г.О., Шихненку Ф.М., капітанам юстиції Пишненку В.О., Мусієнку О.Г.